Далеко не кожне місто (якщо це не Голлівуд, звичайно) може похвалитися тим, що стало повноцінним знімальним майданчиком для культової кінокартини, яка справила свій істотний вплив на безліч культурних процесів в країні. Тим більше, якщо про цю картину пам’ятають і зараз, через більш, ніж півстоліття після того, як вона вперше вийшла в прокат і була показана на кіноекранах. Далі на zaporizhzhia-trend.
Запоріжжя – знімальний майданчик
Запоріжжю в цьому плані несказанно поталанило. Адже один з найулюбленіших в народі фільмів про любов – «Весна на Зарічній вулиці» – був знятий саме в нашому місті, на наших вулицях і на нашому проммайданчику.
Кінокартина побачила світ в 1956 році, як раз в той час, коли кількість запорізьких заводів множилася буквально не по днях, а по годинах. Авторами цього шедевра виступили молодий на той момент режисер Марлен Хуцієв і вже відомий по інших роботах Фелікс Миронер. «Весна на Зарічній вулиці» стала першою спільною роботою двох режисерів.
Оповідає фільм про історію кохання двох простих і досить типових для того часу радянських людей – молодої вчительки вечірньої школи для робітничої молоді і сталевара. Саме такі сюжети були гранично затребувані за часів посиленої індустріалізації Радянського Союзу. І Запоріжжя з його шикарною промисловою зоною якнайкраще підійшло на роль знімального майданчика.
Крім заводів (епізоди були зняті в цехах «Запоріжсталі» і «Дніпроспецсталі»), в кіно потрапили також сцени, які були зняті в Центральному парку культури і відпочинку «Дубовий гай», а також приміщеннях шкіл у Заводському районі.
Інтерпретація в сучасній культурі і рімейки
З плином часу картина не перестає знаходити своїх відданих шанувальників серед все нових і нових поколінь телеглядачів. Для того, щоб зробити «Весну на Зарічній вулиці» ближче до теперішнього життя, плівку перезаписали в кольоровій версії. Крім того, популяризуються персонажі і сюжет в сучасних кіно-і театральних постановках. Так, наприклад, актори Запорізького обласного музично-драматичного театру імені В. Магара підготували виставу за цим кінофільмом. Під час дії на сцені періодично опускається екран і глядачам пропонують подивитися фрагменти оригінальної стрічки.
Крім того, в Запоріжжі налічується кілька алюзій до фільму, виконаних в скульптурній формі. Так, на проспекті Металургів встановлено пам’ятник головному героєві стрічки – Саші Савченко (його роль виконав Микола Рибников). А на бульварі Шевченка можна знайти бронзові фігури вчительки і сталевара, виконані як точні копії персонажів фільму.
Примітний бульвар Шевченка для любителів цього фільму і незвичайним годинником. Так званий «годинник закоханих» щогодини видзвонює заголовну мелодію з фільму – пісню «Коли весна прийде, не знаю».
До піввікового ювілею фільму був знятий його ремейк на сучасний лад – «Весна на Зарічній вулиці-2». Однак такої приголомшливою популярності і безумовної глядацької любові фільм не здобув. Критики відзначили, що попит на подібну тематику фільмів і такі сюжети вже в значній мірі застарів.